Новини

Позиція АВЛУ стосовно проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони реклами лікарських засобів”, який був внесений до парламенту Кабінетом Міністрів України та зареєстрований Верховною Радою України (реєстр. №10563),

Асоціація “Виробники ліків України”, розглянула зауваження та пропозиції вітчизняних виробників лікарських засобів до проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони реклами лікарських засобів”, який був внесений до парламенту Кабінетом Міністрів України та зареєстрований Верховною Радою України (реєстр. №10563), розгляд якого заплановано найближчим часом.

Проектом передбачена повна заборона реклами лікарських засобів (крім реклами, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також, яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики).

На думку провідних вітчизняних виробників ліків-членів Асоціації, зазначена норма про повну заборону реклами лікарських засобів має бути відхилена, як така, що суперечить деяким законам України, створює штучні перешкоди у господарській діяльності суб’єктам господарювання і робить пацієнтів заручниками прогнозованих негативних соціальних наслідків з наступних підстав.

По-перше, законопроектом, усупереч Європейському законодавству, збороняється реклама усіх лікарських засобів, навіть безрецептурних.

Передбачена у законопроекті нова редакція статті 21 Закону України “Про рекламу”, якою “забороняється реклама лікарських засобів, крім реклами, яка розміщується у спеціалізованих виданнях, призначених для медичних установ та лікарів, а також яка розповсюджується на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики”, потребує узгодження з Європейською конвенцією про транскордонне телебачення, ратифікованою Верховною Радою України 17 грудня 2008 року, згідно з якою забороняється трансляція реклами тих лікарських засобів і медичних послуг, які на території Сторони можна придбати лише за медичним рецептом (ч. 3 ст. 15).

Законом України “Про рекламу” (стаття 3) встановлено: “якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.” Тому, у даному випадку, імперативно застосовуються, виключно, положення Конвенції, ратифікованої Верховною Радою України.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про міжнародні договори”, чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною згідно норм міжнародного права. За статтею 19 закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, законопроект містить норму, яка не відповідає прийнятим Україною міжнародним зобов’язанням.

По-друге, варто акцентувати увагу на тому факті, що як в країнах ЄС (Директива 2001/83/ЄС Європарламенту та Ради ЄС), таких як Німеччина, Великобританія, Італія, Іспанія, Франція тощо, так і в країнах СНД (відповідні закони Росії, Білорусі, Молдови тощо) реклама безрецептурних лікарських засобів, включаючи надання про них будь-якої інформації пацієнтам, що відповідає реєстраційним документам, дозволена.

При цьому пацієнти мають можливість одержувати інформацію про безрецептурні лікарські засоби, а держави – одержувати податкові надходження. Також вважається прийнятним, що у разі виявлення при фармаконагляді раніше невідомих аспектів дії лікарського засобу, про це інформується і громадськість, і пацієнти.

Однак, у Директиві містяться певні обмеження до реклами, а країнам – членам ЄС надається право встановлювати більш суттєві внутрішні обмеження. Наприклад, у Франції реклама безрецептурних лікарських засобів дозволена, в той самий час - придбання рекламованого лікарського засобу не повинно компенсуватись з соціального фонду страхування. В Данії реклама безрецептурних лікарських засобів дозволена за умови, що застосування препарату не потребує постійного нагляду і втручання лікаря. У Нідерландах реклама лікарських засобів дозволена за умови попереднього узгодження з Радою з інспектування реклами медичних препаратів.

Під час доопрацювання проекту закону доцільно урахувати викладений Європейський досвід.

По-третє, варто зауважити, що наслідками реалізації означеної законодавчої норми неминуче стане неможливість одержання пацієнтом будь-якої долікарської допомоги. Для одержання інформації, навіть про безрецептурні лікарські засоби, наприклад, при головному болі, нежиті або діареї, хворий, змушений буде відвідати спеціалізований семінар, конференцію тощо з медичної тематики, або терпіти та чекати (інколи, декілька днів) на прийом у лікаря.

У такій ситуації малозабезпечені особи змушені, взагалі, відмовлятися від призначеного їм лікування. При низькому життєвому рівні значної частини населення України, занепаді суспільної моралі такий хід подій не варто виключати.

Тому, забороняючи рекламу лікарських засобів, разом з тим слід вживати заходів щодо розширення інформування населення про них, їх вплив на здоров’я людей.

По-четверте, запропонований проект закону не узгоджується із низкою норм Закону України “Про захист прав споживачів” (статті 4, 5, 6, 15). Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (стаття 4). Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару (стаття 15). Проте, існуючий проект закону унеможливлює реалізацію прав споживачів на одержання інформації про товар, та порушує усі перелічені їх права, у тому числі право на належну якість продукції (стаття 6).

З аналогічних підстав законопроект не узгоджується із Законом України “Про інформацію”, оскільки не дозволяє забезпечити право громадян на інформацію про лікарські засоби, а саме: можливість вільного одержання, використання, зберігання відомостей про лікарські засоби, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій (стаття 9).

Норма законопроекту, яка обмежує права громадян, має бути відхилена.

По-п’яте, встановлення повної заборони на рекламу лікарських засобів призведе до скорочення виробництва реклами, а відтак до зменшення надходжень до бюджету. Тобто, проектом не вирішено питання про компенсацію тих доходів, які в результаті прийняття цього закону не надійдуть до Державного бюджету України у зв’язку із скороченням загальнообов’язкових платежів суб’єктів, що здійснюють господарську діяльність у сфері реклами. Натомість, в пояснювальній записці до законопроекту не міститься пропозицій щодо видатків, які належить скоротити та/або пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків в поточному чи наступному бюджетних періодах, що не відповідає вимогам частини 2 статті 27 Бюджетного кодексу України. Зважаючи на це, вважаємо, що на сьогодні прийняття законів, якими обмежуються надходження до Державного бюджету України, не можна вважати достатньою мірою виправданими.

По-шосте, чинним на сьогодні України “Про внесення змін до деяких законів України у сфері охорони здоров'я щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок” від 20 грудня 2011 року №4196-VI передбачена заборона реклами безрецептурних лікарських засобів відповідно до критеріїв, які встановлюються МОЗ України. На виконання підпункту 6 пункту 2 та пункту 4 розділу I Закону №4196-VI, Міністерством охорони здоров’я підготовлено проект наказу про затвердження Критеріїв, що застосовуються при визначенні лікарських засобів, рекламування яких заборонено.

Таким чином, мета прийняття проекту закону – убезпечення населення України від шкідливого самолікування, по суті, буде досягнута з прийняттям наказу МОЗ на виконання чинного закону №4196-VI.

Ураховуючи викладене, АВЛУ звернулася до Уряду України та депутатського корпусу з проханням сприяти вилученню із проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо заборони реклами лікарських засобів” (реєстр.№10563) норми, якою запропоновано заборонити рекламу лікарських засобів.